Тетяна Щетина: “Ефективність інклюзивної освіти залежить від вчителів, родини та матеріально-технічної бази”

Тетяна Щетина: “Ефективність інклюзивної освіти залежить від вчителів, родини та матеріально-технічної бази”

У Херсонському навчально-виховному комплексі «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №33 Херсонської міської ради класи з інклюзивною формою навчання вперше було впроваджено з 2015-2016 навчального року. Як працюють інклюзивні класи зараз та з якими перешкодами зустрічаються вчителі з нами поділилась директор закладу Тетяна Щетина.

Тетяно, коли виникла потреба створити інклюзивні класи?

В закладі є група учнів, які мають початковий рівень навчання за результатами моніторингів та низький рівень адаптації у класних колективах. Такі діти недостатньо розуміють те, що їм говорять учителі, часто їхня поведінка неочікувана. Вони не вміють висловити свої пропозиції та прохання, не можуть належним чином спілкуватися в діалозі з оточуючими. Для таких учнів характерні швидко виснаженість мотивів спілкування, короткочасність контакту або його повна відсутність. Вони не встигають у навчанні та не мають змоги соціалізуватись, а це зазвичай ставить таку дитину у глухий кут. Ми проводили бесіди з їхніми батьками, надавали рекомендації звернутися по допомогу до спеціалістів. Вчителі на чолі з адміністрацією навчального закладу тривалий час піднімали це питання на обговорення та дійшли рішення необхідності інклюзивних класів.

Чи проводилася підготовка вчителів до роботи в інклюзивних класах?

Два роки тривав процес навчання педагогічного колективу, в результаті якого всі наші вчителі мають сертифікати навчання «Організація інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього навчального закладу». І зараз наші учителі та адміністрація постійно беруть участь у різних семінарах-нарадах, семінарах-практикумах та конгресів у різних містах України (зокрема у Вінниці та Києві), де отримують безцінні знання по роботі з дітьми з ООП.

Як змінився процес організації навчання з появою інклюзивних класів?

Навчально-виховний процес у класах з інклюзивним навчанням здійснюється відповідно до робочого навчального плану Херсонського НВК №33. Але для дітей з ООП на основі робочого навчального плану школи педагогічними працівниками, у тому числі з дефектологічною освітою, за участю батьків дитини складається індивідуальний навчальний план та індивідуальна навчальна програма з урахуванням рекомендацій міської ПМПК.

Як складається індивідуальний план?

За основу береться навчальна програма для загальноосвітнього навчального закладу, яка модифікується (трансформується характер подачі матеріалу шляхом зміни змісту або складності навчальних завдань, визначається зміст, який необхідно засвоїти) та адаптується (змінюється характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст) відповідно до потреб кожної дитини з ООП.

Хто займається координацією навчального процесу в інклюзивних класах, підтримкою вчителів, проведенням супервізій?

2016-2017 навчальному році у школі було створено методичне об’єднання «Школа інклюзивного навчання», на якому проходять засідання у формі круглого столу, дискусії, консультації за участі практичного психолога, асистентів учителів, логопеда, корекційних педагогів та голови об’єднання. За своїм спрямуванням методичне об’єднання має переважно практичний характер. Члени шкільного МО проводять індивідуальні та тематичні консультації, тренінги, круглі столи з обміну досвідом, беруть участь у батьківських зборах. Таку роботу проводять відповідно до розробленого перспективного плану. Також вони координують діяльність усіх учасників корекційного навчально-виховного процесу. З 2015-2016 навчального року функціонує шкільна ПМПК, яка має своє положення та план роботи. До складу консультації входять всі педагоги, які працюють з дітьми з ООП.

Які ще функції покладено на психолого-медико-педагогічну консультацію школи?

ПМПК відповідає за розвиток особистості кожної дитини з урахуванням її індивідуальних фізичних і розумових можливостей; здійснення повноцінної соціальної адаптації у класі однолітків; проведення корекційно-педагогічної, психологічної роботи; надання моральної допомоги та підтримки батькам (законним представникам) дитини, їх консультування з питань виховання дитини у родині.
Важливим завданням ПМПК є постійний моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінюють причини, якими спричинено ці труднощі. Саме вони своєчасно виявляють дітей, які потребують диференційованого підходу до навчання і виховання.

Чи проводиться попередня робота з батьками дітей, дітьми в класі?

Так, члени шкільної ПМПК формують готовність здорових учнів до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку; проводять роботу з батьками щодо надання їм об’єктивної інформації про дітей з ООП.

Скільки учнів з особливими освітніми потребами навчаються у вас зараз?

У 2016-2017 навчальному році у класах з інклюзивною формою навчається 8 учнів та 1 за індивідуальною формою навчання, що становить 5% від загальної кількості учнів в школі. Є учні з гіперкинетичними розладами, з домінуючим дефіцитом уваги, порушенням інтелектуального розвитку тощо. Дана категорія дітей потребує розвитку вищих психічних функцій, допомоги з боку дорослого, стимуляції позитивної навчальної мотивації. Але вже на 2017-2018 навчальний рік по допомогу спеціалістів міського ПМПК звернулася більша кількість батьків і надано документи для формування класів з інклюзивною формою навчання на наступний навчальний рік у кількості 12 дітей з ООП. Тобто кількість дітей з ООП має тенденцію до зростання.

Які існують труднощі?

Інклюзивне навчання потребує модернізації навчально-методичного забезпечення закладу. Основні труднощі у роботі з дітьми з ООП виникають внаслідок недостатньої організації простору школи, наприклад, якщо учень користується інвалідним візком, необхідно пристосувати класи та зовнішні приміщення до його потреб. Чого, на жаль, у школі немає. Також асистенти учителів і корекційні педагоги мають усувати перешкоди розвитку знань учнів з ООП за допомогою нової організації матеріалів та посібників, користуючись новими допоміжними засобами, які можуть стати корисними у зменшенні обмеженості можливостей учнів з особливими потребами. Інклюзивна освіта – це одна із реалій нашого життя. Проте, наголосимо ще раз, що її ефективність залежить від багатьох умов, а саме: компетентність вчителів, зусилля колективу, родини, ПМКК, а також наявність матеріально-технічної бази, яку дуже хотілося б модернізувати відповідно до вимог сучасності.

Що означає для закладу та його працівників інклюзивне навчання?

Для нас інклюзивне навчання у – це постійний пошук педагогічним колективом ефективніших шляхів задоволення індивідуальних потреб усіх дітей. Інклюзія пов’язана з визначенням перешкод та їх подоланням. Відповідно, вона включає проведення комплексної оцінки, збір інформації з різноманітних джерел для розробки індивідуального плану розвитку та реалізації його на практиці.

Звісно, нові рішення вимагають немалих зусиль. Проте ми віримо, що інклюзивна освіта в Україні буде доступною та ефективною.

Лариса Самсонова: “Місія нашої організації – розвиток систем підтримки людей з інвалідністю від народження і до кінця життя”

Лариса Самсонова: “Місія нашої організації – розвиток систем підтримки людей з інвалідністю від народження і до кінця життя”

Часто батьки, у яких народжується дитина з інвалідністю, відчувають безпорадність, не знають що робити і де шукати допомоги. З цією проблемою уже 17 років бореться громадська організація “Родина”, яка надає соціальні послуги таким сім’ям. Про її діяльність та досягнення ми говорили з надзвичайно мудрою та ініціативною жінкою, Ларисою Самсоновою — головою правління організації.

Доброго дня, пані Ларисо! Розкажіть, будь ласка, коли й чому Вас зацікавила робота з дітьми з особливими потребами.

Усе почалося з народження у мене особливих дітей, це був початок 90-х років і мені, як мамі, та й всій моїй родині жодної допомоги надано не було. Тоді я пережила зміну цінностей і самотужки аналізувала все, що зі мною відбувається. Дякуючи Богу, на моєму шляху зустрілися громадські організації та фахівці з Британії. Саме вони стали для мене підтримкою та допомогли впоратися з усім і обрати подальший напрямок життя. А далі ми з однією з мам пішли навчатися в школу соціальної роботи при Києво-Могилянській академії на курси «Інновації та супервізія в соціальній сфері». Це був унікальний курс, який викладали англійці і на якому навчалися батьки, представники соціальної сфери, громадських організацій, чиновницького апарату. На той час це було дуже якісне навчання, воно змінило моє життя.

Як виникла ідея створення вашої організації?

У школу соціальної роботи потрібно було прийти зі своїм проектом. Мій проект називався «Соціальний сервіс для сімей, які виховують дитину з інвалідністю». У цьому проекті я виклала свою ідею про те, як має змінитися життя таких сімей і коли прийшла з ним, то англійці сказали: «У Вас тут все так класно написано, але чому б Вам для початку не створити громадську організацію? Саме вона допоможе Вам усе це реалізувати». Я подумала над їхніми словами, і мені сподобалася ця ідея. На той час у нас був Батьківський клуб при Центрі реабілітації. Ми розказали батькам про можливість створення такої організації. У 2000 році ми зареєстрували її та почали працювати в цьому напрямку. Спочатку в нас було четверо батьків, з якими ми організували групу денного перебування для дітей і по черзі проводили час з ними. Так і почалася наша історія.

Чи могли б Ви розказати про структуру організації та групи клієнтів, з якими працюєте зараз?

Структура організації складається з декількох рівнів. До загального складу організації входять 93 сім’ї, які виховують дітей з різними функціональними порушеннями, зокрема з розумовою відсталістю, аутизмом, комплексними порушеннями, і є користувачами наших соціальних послуг різноманітного спрямування: від участі в наших заходах, культурних подіях до послуг соціалізації. Місія нашої організації – розвиток систем підтримки від народження і до кінця життя.

Наразі одним з напрямків є Центр денного перебування. Зазвичай, діти потрапляють сюди після п’яти років і перебувають тут різну кількість часу. Наприклад, є дитина з комбінованими порушеннями, має декілька вторинних обмежень, в такому разі ми вчимо батьків з нею працювати, коригуємо поведінку, адаптуємо до життя в соціумі. Якщо дитина може піти до звичайного навчального закладу, ми обов’язково використовуємо цей шанс. Але деякі діти мають тяжкі функціональні порушення, не розмовляють і не можуть піти навчатися, тож перебувають у нас стільки часу, скільки їм потрібно. На денному навчанні у нас перебуває 20 дітей, це та кількість, яку ми можемо обслуговувати тут.

Ось так проходять будні в ГО “Родина”

Які є ще напрямки діяльності організації?

Інший напрямок нашої діяльності – робота з сім’ями, які виховують дорослих дітей з інвалідністю, для них ми зараз створюємо соціальні послуги. Поки що вони надаються періодично, у нас є «Майстерня денної зайнятості» для молоді, але місця для цього ми не мали. Тепер ми отримали від держави приміщення в оренду й організовуємо Центр навчання професій і Центр денного перебування для дорослих. Ми будемо намагатися навчити людину хоча б елементарним навичкам праці й, якщо буде така можливість, влаштувати на роботу. Також, серед напрямків нашої діяльності є формування соціальної послуги підтриманого проживання. Наразі ми працюємо над цим проектом, у нас є земельна ділянка, де ми будемо будувати дім підтриманого проживання. Це самостійне проживання для людей з інвалідністю старше 18 років, без батьків, але з мінімальною підтримкою від фахівців. Фахівці будуть працювати за певним розкладом, змінювати один одного, і таким чином в будинку постійно буде знаходитися хтось з них.

І, нарешті, ми надаємо послугу соціалізації, розвиваємо соціальне підприємництво. Зараз у нас в процесі створення інклюзивний клуб для спілкування молоді, в якому також буде міні-кафе, яке стане простором для спілкування молоді з інвалідністю зі звичайними людьми. Також задумуємося про створення послуги раннього втручання, адже поки що працюємо лише з наслідками, а з маленькими дітьми, на жаль, ще ніхто не працює.

Розкажіть детальніше про ідею створення соціального кафе. Чи є вже певні кроки для її реалізації?

Наразі ми маємо приміщення для проведення клубу спілкування для молоді. Ми могли б зробити з нього інклюзивне кафе, як зараз модно називати «Hub», де працюватиме особлива молодь. У нас є невеликі кошти для цього. Але, на жаль, там відсутнє електропостачання і це – найбільша проблема. Ми витратили вже півроку лише на всі бюрократичні процедури, через які ми не можемо рухатися далі. На мою думку, для організацій, які виконують суспільно важливі функції мають бути якісь інструменти пришвидшення усіх цих процедур, розуміння та сприяння з боку держави. Але, на жаль, цього в жодній з установ ми не отримали.

Розкажіть про команду ваших фахівців. Як ви їх відбираєте? Яку підготовку вони проходять?

Громадською роботою займаються батьки дітей, але без працевлаштування у нас. Також є правління організації, до якого входять також 7 людей. Як голова правління, я – волонтер, усі інші мами є також волонтерами і заробітну плату не отримують. Незабаром у нас відбудеться переобрання голови і членів правління. Я вже 17 років є головою правління і мрію, щоб мене переобрали, організації потрібен розвиток і зміни.

Усі інші фахівці працюють у Центрі денного перебування ГО «Родина», це 7 штатних працівників. До нас приходять працювати педагоги, яких раніше не навчали, як працювати з дітьми з тяжкими порушеннями розвитку. Перш за все, це має бути людина, яка здатна полюбити наших дітей, а потім ми вже звертаємо увагу на фах. Адже краще навчити людину, яка нічого не вміє, але вміє співпрацювати з дітьми, як зі звичайними, це досить важко. При працевлаштуванні ми використовуємо наш неофіційний тест, який називається «Наша людина». Потенційний кандидат проходить безплатний випробувальний термін не менше двох тижнів, протягом якого ми спостерігаємо за тим, як людина реагує на різні обставини та ситуації в роботі з дітьми.

Чи залучаєте ви до роботи волонтерів, студентів?

На жаль, зараз у нас зменшилася кількість волонтерів і студентів, які приходять на практику, але ми б хотіли, щоб вони залучалися до нашої роботи, ми завжди готові до співпраці. Також у нас є зовнішнє волонтерство – ми проводимо різні щорічні акції з залученням волонтерів. Крім цього, ми подаємося на різні іноземні конкурси, щоб до нас приїздили волонтери. Нещодавно від нас поїхали італійські волонтери, а з березня в «Родині» працює волонтерка з Бельгії, її дуже люблять діти та поважають батьки. Леа має фах повітряної акробатки і навчає наших дітей займатися акробатикою на полотні, вчити відчувати власне тіло. Але наразі наша організація потребує постійного волонтера, який володіє англійською мовою і брав би участь у розробці наших програм, оскільки ми пропускаємо багато пропозицій і шансів взяти участь у різноманітних конкурсах. Ці питання вирішує ще одна наша програма, яка називається «Департамент ініціатив», ми зареєстровані та акредитовані в програмі «Еразмус+», є організацією, що може приймати та відправляти волонтерів до Європи і ми шукаємо молоду людину, яка очолить цей напрямок.

Щорічна акція “Такий як я”
З якими громадськими організаціями ви співпрацюєте?
Сучасне суспільство уже не вимагає визначених офіційних меж співпраці, зараз є відкритий інтернет-простір. Незалежно від того, в якій організації знаходиться людина, якщо її цікавить наша акція – вона прийде. Серед організацій, з якими ми співпрацюємо – «Особливе дитинство», «Ангел дитинства» у Дніпрі, «Джерело» у Львові. Ми неформально об’єднані у рух «Форум батьків за раннє втручання в Україні», входимо у неформальні об’єднання НГО «РПР», групу «РПР-Київ», є членами Української національної платформи східного партнерства. Наразі ми пропонуємо київським громадським організаціям об’єднатися задля створення соціального замовлення в Україні. Воно полягає у тому, що держава оголошує конкурс на соціальне замовлення певної послуги, організації, які надають цю послугу, можуть податися на цей конкурс, запропонувати свою якість, ціну. Тоді держава обирає організацію, у якої замовить цю послугу. Цей механізм апробований у світі і дуже зручний. І найкращим варіантом було б голосування саме клієнта, тому що замовлення послуги у конкретної організації не завжди гарантує якість. Але поки що у нашій країні це складно реалізувати.
Сьогодні в Україні активно розвивається інклюзивна освіта. Чи сприяєте ви підготовці дітей до навчання у звичайній школі?
Так, у нас є такі запити від батьків, наприклад, вони приходять до нас і кажуть «Я хочу, щоб моя дитина звикла до колективу». Ми проводимо заняття, спрямовані на корекцію і розвиток дитини і, якщо вона має потенціал і можливість навчатися, звичайно, ми намагаємося сприяти цьому. За необхідності ми можемо піти разом з батьками до школи, провести бесіду з адміністрацією. Але все ж трапляються перешкоди і, найчастіше, це саме людський фактор. Нещодавно одна мама пішла на МППК, де їй сказали «Ну навіщо вам ця інклюзія? Ви знаєте які зараз жорстокі діти. Вийде ваша дочка на перерву і всі будуть її ображати. Краще, ніж в інтернаті їй ніде не буде, вона ж там буде однією зі своїх». Але мама подумала і вирішила, що краще її донька буде однією з повноцінних членів суспільства, а не «однією зі своїх». І це не поодинокий випадок, поки що триває така боротьба. З нашого досвіду, так трапляється через необізнаність керівництва школи з інклюзією, її змістом та суттю. Ми намагаємося змінювати це, проводимо інформативні бесіди, переконуємо педагогів у перевагах інклюзії і віримо, що досягнемо успіху.
Ми щиро дякуємо Ларисі за бесіду та бажаємо успіхів!
Автор інтерв’ю: Дарина Сабайдаш