Учасники тренінгу мали можливість, у рамках першого модулю тренінгової програми «Сімейно орієнтований підхід у соціальній роботі з сім’ями та дітьми», ознайомитись з концептуальними основами сімейно орієнтованого підходу у роботі з сім’ями та дітьми, підвищити свою професійну компетентність у питаннях визначення та оцінки фізичного, психологічного й сексуального насильства і нехтування потребам дитини, розвинути власне розуміння культури та культурної різноманітності і відпрацювати навики застосування концепцій культури в практиці захисту дитини та соціальної підтримки вразливих сімей. Найбільше учасників цікавили питання шляхів застосування сімейно орієнтованого підходу до організації роботи соціальних служб з метою надання допомоги дітям, які зазнають недбалого або жорстокого поводження, і їхнім родинам, а також захисту їхніх прав. Група майже одностайно відзначила важливість для себе набуття у ході тренінгу здатності розрізняти такі явища як «нехтування потребами дитини», «жорстоке поводження» та «недостатня батьківська турбота». Корисною і плідною також була робота із закріплення знань основних положень нормативно-правових документів, що регламентують роботу щодо захисту дітей та підтримки сімей. По завершенню першого модулю одна з учасниць зазначила: «Я зрозуміла, що сім’я – це цілий окремий всесвіт, культурна система зі своїми нормами, традиціями, звичаями, і це потрібно враховувати, коли йдеш у сім’ю».

Інтенсивна й водночас вдумливо глибока робота учасників тренінгу за темами другого модулю програми “Залучення родини в сімейну модель соціальної роботи» засвідчила надзвичайну актуальність цієї проблеми для фахівців. Оскільки учасники у переважній більшості мають незначний досвід практичної роботи (в середньому – 8 місяців) й лише наближену до фаху базову підготовку (за деякими виключеннями), для них питання встановлення контакту з сім’єю та залучення її до співпраці є дуже важливим. Учасники також розглядали явище опору сімей, його динаміку у ході здійснення соціальної роботи, наводили приклади з власної практики та вчилися, спираючись на модель Х.Б.Карп, працювати з опором, вибудовуючи стратегії та освоюючи навики використання різних методів проведення співбесід із членами сімей, тренуючись у постановці змістовних та процесуальних питань.

Навчання за третім тренінговим модулем «Визначення факторів ризику та безпеки дитини» було максимально зорієнтоване на потреби учасників у практичному відпрацюванні навиків проведення оцінки. Відрадно було бачити, що учасники не бояться ставити перед собою проблемні, складні питання і, завдяки спільній роботі між собою та з тренером, врешті самі знаходять на них відповіді. Як приклади таких «навчальний перемог» можна назвати наступні питання, що хвилювали учасників: Як почати оцінку? Як оцінювати так звані «соціально виключені, табуйовані сім’ї» (яких уся громада «обходить боком»)? Як допомогти сім’ї саму себе оцінювати?

В цілому, за результатами аналізу оцінок тренінгу, даних учасниками, можна сказати, що тренінг був корисним, передусім, тому, що допоміг учасникам співвіднести права дітей та батьків, розібратися в окремих видах недбалого поводження з дітьми, розвинути здатності налагодження контакту з сім’єю, структурувати та поглибити вже наявні знання щодо оцінки справ у сім’ї, вивчення потреб дитини у контексті оцінки безпеки та ризиків. У відгуках учасників також часто звучав наголос на важливості такого відкритого спілкування колег, взаємного обміну досвідом з іншими фахівцями соціальної роботи, можливості як обговорити складні випадки, та і розповісти про свої успіхи в роботі. Варто зазначити, що для деяких учасників відкриттям став сам формат тренінгової роботи, оскільки досвіду такого навчання вони досі не мали.