В першій частині інтерв’ю з Ерін Арант, окупаційним терапевтом з США, ми познайомили вас з поняттям окупаційної терапії. Сьогодні ми детально поговоримо про етапи та особливості процесу ОТ.
Ерін, ми розглянули зміст окупаційної терапії. А яким чином відбувається сам процес?
Направлення. Зараз у США до окупаційного терапевта направляє лише лікар, але наразі ведеться робота, щоб будь-хто міг звернутися за цією послугою.
Оцінка. Пацієнт приходить до окупаційного терапевта, який спершу проводить оцінку. Оцінюється фізичний стан, когнітивний розвиток, емоційне здоров’я, соціальна участь пацієнта. У багатьох випадках проводяться стандартизована і нестандартизована оцінки. Початкова оцінка проводиться приблизно протягом години та допомагає окреслити конкретний випадок. Таким чином визначається фізичний стан, вимірюється м’язова сила, баланс, гнучкість; а також когнітивна сфера, пам’ять, інтелект тощо.
Крім того з метою з’ясувати всі особливості конкретного випадку ми використовуємо нестандартизоване оцінювання: опитувальники, інтерв’ювання пацієнта та його сім’ї тощо.
План дій. Коли проведена оцінка і визначені сфери, в яких пацієнт потребує допомоги, спільно з ним визначається, яка діяльність відповідатиме його потребам, інтересам, прагненням та ролям. Врахування цього дуже важливе у забезпеченні ефективності терапії.
Як терапевт, я не можу самостійно визначати, що включати у терапевтичні сесії. Я обов’язково запитаю у клієнта його бачення терапії, у чому він прагне стати більш незалежним. Вже отримавши відповіді на ці питання, ми разом визначаємо спосіб терапії для нього.
Підготовка до терапії. Часто вона може починатись з діяльностей, які впливають на пропріоцептивні відчуття, щоб підготувати пацієнта до терапії. Такі діяльності зазвичай мають вплив на фізичний стан: зміцнення м’язів, задоволення сенсорних потреб та інше.
Терапія. Тоді починається сама терапія, яка є клієнт-центрованою, враховує, чого насправді хоче пацієнт. ОТ спрямована на саму роботу із пацієнтом, щоб допомогти йому краще виконувати повсякденні дії (наприклад, навчити використовувати допоміжні засоби: візок, тростину тощо), навчити копінговим стратегіям, а також на роботу над адаптацією його оточення.
Після оцінки результатів і досягнення встановленої мети терапія вважається завершеною.
Для оцінки результату використовуються ті ж самі стандартизовані методи?
Так. Якщо початкова оцінка проводилась певним стандартизованим інструментом, фінальна оцінка проводитиметься ним же.
Ви зазначили, що нестандартизована оцінка може включати інтерв’ювання членів сім’ї. Чи залучаються вони у сам процес терапії?
Так. Ми дійсно покладаємось на всю сім’ю та на громаду. Ми переконані, що людина не формує себе самостійно – все, що оточую людину, впливає на неї.
Тож, якщо є сім’я – ми працюємо з сім’єю протягом всього періоду. Наш обов’язок переконатися, що всі члени сім’ї знають, що відбувається. Тому що піклуватись про іншу людину, особливо про людину з інвалідністю, непросто. І дуже важко зрозуміти, що ж робити. Важко усвідомити поставлений діагноз. Зрозуміти, як допомогти та покращити якість життя. Тож ми працюємо із членами сім’ї інколи навіть більше, ніж з самим пацієнтом.
Окупаційний терапевт проводить значну частину часу, щоб навчити їх заохочувати самостійність особи з інвалідністю. Для цього проводиться формальний і неформальний груповий тренінг, а також індивідуальне навчання.
Як залучаєте ви громаду до терапії?
Існує дуже багато способів. Це залежить від того, на що ми націлені. У США окупаційні терапевти працюють у багатьох установах на базі громад, денних центрів, де вони допомагають дітям і дорослим з інвалідністю інтегруватися у суспільство. Існує багато нових та цікавих способів, які використовуються для цього.
З мого улюбленого: в наших парках працюють діти та дорослі, які мають інвалідність. Задачі координувати їхню діяльність та інтегрувати у суспільство покладаються на окупаційних терапевтів. Іншою роллю окупаційного терапевта у громаді є адвокація людей з інвалідністю.
Багато освітніх заходів у громаді організовується окупаційними терапевтами.
Чи співпрацює окупаційний терапевт у своїй роботі з іншими спеціалістами?
Так, звісно. Наприклад, з фізіотерапевтами, логопедами, соціальними працівниками, вчителями.
Як довго триває ОТ?
Тривалість терапії залежить від установи, на базі якої вона проводиться. Якщо терапія проводиться на базі госпіталю, вона може відбуватись раз на день протягом пари тижнів. У клініках зазвичай терапія проводиться двічі на тиждень протягом кількох місяців або року.
Як Ви зазначили, більшість послуг з ОТ знаходиться на базі закладів, що функціонують у громаді. Тож чи є ОТ відділом у певній медичній установі, як лікарня чи поліклініка? Чи ОТ відноситься до закладів соціальної сфери, що надають соціальні послуги? Де її місце?
У кожному з них. Ось чому ОТ нелегко визначити. Вона може бути у госпіталі, лікарнях, школах, будинках для людей похилого віку, центрі соціальних послуг у громаді.
Цікаво, що є робочі програми, які наймають окупаційних терапевтів для ергономічної оцінки. Наприклад, авіакомпанії наймають окупаційних терапевтів, щоб навчити бортовий персонал як запобігати ушкодженням у їхній роботі. І проводити навчання з ергономіки (про те, як запобігти пошкодженням на робочому місці) так само є нашими функціями.
Про підготовку окупаційних терапевтів ми розкажемо в наступній частині інтерв’ю.