Принцип корекції
(THE CORRECTING PRINCIPLES)
Турбота батьків про немовлят та малюків, щоб вони були ситі, зігріті, розвивали свої сенсорні відчуття та відчували емоційний спокій, забезпечує дітям фізичну та емоційну безпеку, яка стає основою для розвитку саморегуляції. Діти, які не отримують належного піклування, не мають такої основи для формування саморегуляції. Завдяки іграм, що використовуються під час терапевтичних груп для дітей та підлітків, які пережили травму, вони вчаться саморегуляції (зокрема, спитати дозволу щось зробити, дочекатись відповіді та вміти прийняти відмову).
Завданням принципу корекції є побудова соціальної компетентності дитини, що може бути успішно здійснено лише за умови створення успішної бази на основі принципів наснаження та встановлення зв’язку. Принцип корекції базується на когнітивно-біхевіоральній терапії, яка є ефективною у виправлені широкого спектру дитячих порушень, в тому числі депресії, агресії та посттравматичного стресового розладу.
Щоб забезпечити належну поведінку дитини, принцип корекції передбачає проактивну та реактивну стратегії (proactive and responsive strategies).
- Проактивна поведінкова стратегія
У ТБДВ проактивна стратегія є превентивною щодо небажаної поведінки та передбачає:
- 1. Вербальні нагадування про те, як потрібно робити;
- 2. Навчання життєвим цінностям;
- 3. Демонстрація поведінки, яка відповідає правилам та є соціально прийнятою;
- 4. Програвання правильної поведінки дитиною самостійно;
- 5. Програвання правильної поведінки дітьми у парах або з лялькою-маріонеткою/іграшкою.
- Реактивна поведінкова стратегія
Використовується у випадках, коли дитина все ж проявляє небажану поведінку.
- негайною, своєчасною;
- прямою та адресною;
- ефективною, доцільною;
- спиратись на формування бажаної поведінки;
- передбачати рівні реакцій (реакція на поведінку має відповідати її змісту, а також можливостям та особливостям розвитку дитини).
Рівні реакцій:
Рівень 3. Спокійне втручання. Якщо попередні стратегії не спрацювали, дитина продовжує поводити себе неналежним чином, провокує – варто поставитись до цього з обережністю, не кричати. На цьому рівні, доречно дати дитині перерву, щоб вона могла подумати, що їй треба, поки дорослий поруч. Це особливо доречно використовувати щодо підлітків, і добре, якщо у дитини є місце, куди вона може піти, щоб заспокоїтись. Зазвичай, за кілька хвилин підліток може повернутись до розмови, знаючи, що він хоче сказати або зробити.
Рівень 4. Втручання з метою захисту. Застосовується, коли є загроза насильства чи завдання іншої шкоди дитиною щодо неї самої або інших. Запобігати цьому варто зберігаючи спокій та використовуючи переконання.
Третій принцип ТБДВ зазначає, що найбільше значення у корекції небажаної поведінки дитини мають проактивні стратегії, тобто такі, які спрямовані на формування у дитини соціально прийнятної моделі поведінки. Коли ж дитина проявляє небажану поведінку, реакція дорослого має бути орієнтована на особистість дитини (її можливості за віком та рівнем розвитку, зберігаючи поважливе ставлення до дитини) та на ступінь «тяжкості» цієї поведінки.
Автор: Поліна Кликова
Редактор: Вікторія Кузнєцова
Джерело інформації: Karyn B. Purvis, David R. Cross, Donald F. Dansereau, and Sheri R. Parris.
Trust-Based Relational Intervention (TBRI): A Systemic Approach to Complex Developmental Trauma.
– Child Youth Serv. Oct 2013; 34(4): 360–386