«Читаємо незвичайно: кілька порад, як перетворити повсякденне читання з дитиною у диво»

«Читаємо незвичайно: кілька порад, як перетворити повсякденне читання з дитиною у диво»

«Читаємо незвичайно: кілька порад, як перетворити повсякденне читання з дитиною у диво»

Читання книжок – це один з найкращих способів проведення часу зі своїми дітьми. Але в нашому неспокійному світі, в нашому напруженому графіку подій, важко знайти час на читання з дитиною, на який вона так заслуговує.

Джейсон Буг у своїй книзі «Народжений читати. Як подружити дитину з книгою», після інтерв’ю із спеціалістами з розвитку дітей, у вчителів, бібліотекарів, нейрофізіологів зробив висновок, що читання потрібно зробити більш інтерактивним. Автор підсумував та удосконалив усі поради у своїй книзі для того, щоб батьки використовували їх при читанні зі своїми дітьми. Прості підказки і питання зможуть допомогти Вашій дитині взяти активну участь у читанні, замість того, щоб пасивно слухати розповідь.

Дослідження показали, що інтерактивне читання може підвищити IQ дітей на шість або більше одиниць. Це чудовий і безкоштовний спосіб змінити життя своєї дитини. На жаль, такий вид активного читання не зробить вашу роботу легше! Скоріше навпаки, інтерактивне читання більш енергозатратний процес у порівнянні з більш традиційними методами читання. Але в той же час, інтерактивні методи читання працюють СКРІЗЬ, і Вам навіть не потрібно завжди мати книгу з собою. Щоб допомогти заклопотаним батькам і вихователям, пропонуємо кілька способів, які можна використовувати в будь-якому місці та в будь-який час.

Автор виявив, що інтерактивні методи для читання можна використовувати під час поїздок до магазину, під час перегляду телевізійних програм, під час поїздки на автомобілі, прогулянки в парку і в багатьох інших місцях. Ці маленькі хитрощі можуть створити чародійний ефект, адже вони допомагають скоротити години очікувань в чергах та заспокоюють дитину.

Розмірковуйте з дитиною, що станеться далі.

Фахівці рекомендують батькам та вихователям пропонувати дітям подумати, що станеться далі в сюжеті, читаючи книгу разом. Цей метод може працювати незалежно від того, де ви знаходитесь. Наприклад, якщо ви прочитали «Чарлі і шоколадна фабрика», Ви можете згадати історії з книжки у відділі солодощів у супермаркеті та запитати дитину: «А що Чарлі зробив би, якби він побачив всі ці цукерки?», «А що робили б ті жадібні діти в книзі?». Ці прості питання про улюблених персонажів можуть спонукати до бесід про терплячість, самоконтроль і про інші позитивні якості, які потрібно виховувати в дитині.

Відслідковуйте вподобання Вашої дитини.

І це справді простий спосіб збагачувати досвід читання з дитиною. І не дивуйтесь, коли читацькі інтереси вашої дитини приведуть Вас, дорослого, до нового досвіду.

Якщо Ваша дитина читає книгу про метеликів, знайдіть гусеницю і споглядайте її метаморфозу в метелика. Якщо ваша дитина любить книги про тварин, тоді організуйте поїздку в зоопарк і там – обговорюйте книги про тварин весь час.

Найголовніше – знайдіть час, щоб відвідати бібліотеку і знайти більше книг про речі, які ваша дитина любить.

Порівнюйте реальні ситуації з сюжетом книг.

Коли дитина хоче щось в магазині іграшок або починає істерику по дорозі до школи, говоріть з дітьми про те, як книжкові персонажі стикаються і справляються з тією ж ситуацією в книзі. Це допомагає!

Наприклад, кожен раз, коли дитина лягає спати і не хоче умиватись, згадуйте про хлопчика з казки «Мийдодір» Корнія Чуковського, який не хотів мити ручки й умиватись. Після розмов про героя-нечупару дитина навчиться піклуватись про власну гігієну. Також автор пропонує дієву пораду у випадку проблеми з відвідуванням лікаря. По-перше, обговорюйте з дитиною її страхи, а для їх подолання можна використати приклад з книги. Таким прикладом може бути герой книги Х.А. Рей «Допитливий Джордж їде в лікарню». Ця книга проведе дітей крізь страшну та незрозумілу для них ситуацію відвідування лікарні, а Джордж, герой книги, покаже дітям, як впоратися зі складною для дітей ситуацією.

Обговорюйте особисті думки про книгу.

Джейсон Буг завжди радить батькам запитувати дітей, що ті думають про книгу після її прочитання. Ви можете використовувати цю техніку під час поїздки в автомобілі або прогулюючись у парку. Запитайте дитину, що вона думає про книгу, кіно або про казку прочитану на ніч. Ці прості питання можуть надихнути на тривалу розмову і допоможуть провести час з користю.

Перетворюйте ваші історії в гру.

Автори відомих дитячих книжок наголошують на тому, що можна зробити розповіді більш захоплюючими, якщо їх не просто переказувати, а відтворювати з додаванням до них різноманітні голоси і звукові ефекти. Завдяки цьому методу, граючись, дітлахи будуть розвивати уяву і дитячий погляд на літературні твори. Використовуйте кожну вільну хвилину: стоїте у черзі – спробуйте відтворити улюблену книгу Вашої дитини прямо на місці. Позитивні емоції гарантовано!

Пам’ятайте, що хороші книги не закінчуються після перегортання останньої сторінки. Продовжуйте розмови про книги, які залишають слід у серці Вашої дитини.

Цікавий досвід інтерактивного читання, як активної стимулюючої діяльності, не вичерпуються даними порадами. Прислуховуйтесь до своєї дитини, адже успіх відносин батьків і дітей полягає в простих речах!

Статтю перекладала:
Тетяна Кравчук
Редактор:
Вікторія Кузнєцова
Джерело інформації:
https://www.pbs.org/parents/expert-tips-advice/2015/04

ПРИХИЛЬНІСТЬ: теорії, що пояснюють зв`язок матері і дитини

ПРИХИЛЬНІСТЬ: теорії, що пояснюють зв`язок матері і дитини

Коли маленька дитина приходить у цей світ, її зв’язок з матір’ю стає опорою для неї. В перші роки життя немовляти цей зв’язок необхідний для його повноцінного розвитку. Завдяки йому, дитина відчуває себе у безпеці, а також пізнає навколишній світ та формує до нього своє ставлення. В залежності від того, який характер даного зв’язку, і відбувається або довірливе ставлення до інших людей, або насторожене, боязливе. Наразі багато практиків та дослідників вивчають цей особливий зв’язок, та як він впливає на подальше життя людини. Результатом даного вивчення стало формування двох основних теорій прихильності.

Так, представники поведінкового напряму в психотерапії Доллард та Міллер у своїй роботі (Personality and psychotherapy, 1950) вважають, що прихильність – це набір вивчених (learned) форм поведінки. На їх погляд, основою для виникнення даних взаємовідносин є процес годування матір’ю (або іншим дорослим, який забезпечує потребу у їжі) дитини.Тобто, ключова ідея теорії в тому, що немовля спочатку буде формувати прихильність до того, хто його годує.

Базовим поняттям поведінкової теорії є поняття умовного рефлексу, введеного Павловим або за іншою назвою поняття класичного обумовлення. За нею процес формування прихильності відбувається за аналогією формування умовного рефлексу. Спочатку немовля прагне забезпечити свою потребу у їжі, їжа для нього є безумовним стимулом, який у свою чергу викликає безумовну реакцію, а саме: відчуття задоволення. Потребу у їжі забезпечує мати, і вона виступає нейтральним стимулом. Потім у процесі научіння у дитини відбувається процес асоціації матері з відчуттям нагодованості. І той факт, що мати вже без їжі (умовний стимул) викликає у немовляти приємні відчуття (умовна реакція), говорить про сформовану прихильність дитини до матері (див. схему).

прихильність за класичним обумовленням

Також немовля починає розуміти, що певні типи його поведінки приносять бажану відповідь від інших і, завдяки процесу оперантного обумовлення, повторює цю поведінку, щоб отримати те, чого хоче. Наприклад, посміхається або плаче не тільки тому, що є певна біологічна потреба, а й щоб привернути увагу, аби його взяли на руки та обійняли.

Представник еволюційної теорії Джон Боулбі, відомий англійський психіатр та психоаналітик, вважав, що діти приходять у цей світ з вродженою біологічною потребою у формуванні прихильності з іншими, тому що це допомагає їм вижити. Тому немовля виробляє вроджений соціальний механізм поведінки, такий як плач і посмішка, що стимулює вроджені реакції від дорослих. Наприклад, у стародавні часи, коли дитина бачила наближення хижих звірів та починала плакати, батько чи мати брали її на руки та відносили у безпечне місце.Таким чином, за даною теорією, прихильність обумовлюється не їжею, а турботою та чуйністю до потреб дитини.

Даний підхід бере почато з основної роботи Джона Боулбі (The Nature of the Childs Tie to His Mother, 1958). У 1930-х він працював психіатром в Child Guidance Clinic у Лондоні, де лікував багатьох емоційно нестійких дітей. Він виявив, що діти, які виховуються у дитячих будинках часто мали різні емоційні проблеми, включаючи нездатність встановити близькі і тривалі стосунки з оточуючими. Боулбі здалося, що такі діти нездатні любити, тому що на ранньому етапі життя втрачають можливість сформувати міцну прихильність до матері. Боулбі також спостерігав подібні симптоми у дітей, які протягом деякого часу зростали у сім’ях, але потім були надовго розлучені з батьками. Здавалося, що розлука так вплинула на дітей, що вони відмовилися від тісних людських відносин. Працюючи разом з Джеймсом Робертсоном (A two-year-old goes to hospital, 1952) вчений зазначав, що навіть, коли таких дітей годували інші доглядальники, це не зменшувало занепокоєння дитини після розлуки з матір’ю. Ці дані суперечать поведінковій теорії прихильності, зазначеній вище.

Подібні спостереження переконали Боулбі, що не можна зрозуміти розвиток людини, якщо не приділити пильну уваги зв’язку «мати – дитина».Як наслідок, він формує переконання про зв’язок між ранньою розлукою немовляти з матір’ю та подальшою дезадаптацією дитини, що стало основою розробки власної теорії прихильності.

У своїй теорії Боулбі наголошує на тому, що дитина буде спочатку формувати тільки одну основну прихильність (monotropy), і вона виступатиме як надійна основа для вивчення світу. Також прихильність сприяє адаптації, оскільки підвищує шанси немовляти на виживання. За своєю природою немовля має потребу шукати безпосередню близькість зі своїм доглядальником, коли перебуває в умовах стресу або загрози (Prior & Glaser, Understanding attachment and attachment disorders: Theory, evidence and practice, 2006).

Джон Боулбі зазначає, що існує критичний період для розвитку прихильності (близько 0 – 5 років). Якщо прихильність не сформувалася протягом цього періоду, то дитина буде страждати від незворотних наслідків розвитку, таких як зниження інтелекту і підвищеної агресії та ін.

На даний час саме теорія Боулбі є основою для розуміння базових аспектів прихильності. Завдяки цьому підходу до пояснення прихильності стає зрозумілим, наскільки важливо, щоб дитина починаючи з народження мала поряд турботливих батьків або інших дорослих, які забезпечували б задоволення її потреб.

Автор: Анастасія Рева
Редактор: Вікторія Кузнєцова

Джерела інформації:
McLeod, S. A. Attachment Theory [Електронний ресурс]. – 2009. – Режим доступу:
Джон Боулби [Електронний ресурс] // Психологос – энциклопедия практической психологии. – Режим доступу:
Джейн И. Скулер, Бетси Кифер Смоли, Тимоти Дж. Каллаган Дети пережившие травму, семьи,
приносящие исцеление. / Джейн И. Скулер, Бетси Кифер Смоли, Тимоти Дж. Каллаган. – К.: «Феникс»,
2013. – 280 с.