Дослідження ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ПРАЦІВНИКІВ У ГАЛУЗІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ
Досліджено організацію професійного навчання працівників щодо здійснення соціальної роботи і надання соціальних послуг в Україні.
Наведено результати аналізу документів, що розкривають основні напрями і суб’єктів такого навчання, а також розглянуто суперечності, які існують у нормативно-правовому регулюванні діяльності з підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників у галузі соціальної роботи.
Актуальність дослідження
В Україні необхідна система професійного навчання, яка буде узгодженою на державному рівні та відповідатиме реальним потребам працівників соціальної сфери. У 2020 році ми провели дослідження системи професійного навчання працівників у галузі соціальної роботи в Україні, виявили та зафіксували ряд ключових суперечностей та проблемних точок, які впливають на його ефективність.
Дослідження, проведене нами протягом 2018–2020 рр., засвідчує, що:
92,7 % працівників сфери захисту прав дітей – співробітників центрів соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді та працівників служб у справах дітей – мають вищу освіту
у третини з них (34,1%) вона відповідає профілю діяльності
лише 8,0% працівників навчалися за спеціальністю “Соціальна робота”
Подолання розриву між потребами професійної практики та змістом і рівнем підготовки працівників у сфері соціальної роботи тривалий час забезпечується найбільш доступними для них засобами у системі післядипломної освіти: навчання фактично вже на робочому місці шляхом проходження курсів підвищення кваліфікації різної тривалості, тренінгів, стажування, обміну досвідом роботи, самоосвіти тощо.
Плинність кадрів, що підвищилася унаслідок реорганізаційних процесів, пов’язаних із реформою децентралізації, а також неефективність кадрової політики на місцях призводять до того, що фахівці із соціальної роботи потребують суттєвого підвищення власних професійних компетенцій, вдосконалення здатності здійснювати соціальну роботу та надавати якісні соціальні послуги. Та для більшості працівників постає питання щодо того, де і як вони можуть пройти відповідне навчання.
Мета дослідження
З’ясувати організаційні форми професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників у галузі соціальної роботи.
Методологія дослідження
Як основний метод дослідження використано аналіз документів, а саме нормативно-правових документів загальнодержавного і локального рівнів, актів глави держави, уряду, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Документи локального рівня дії добирали з урахуванням географії реалізації проєкту.
Аналіз документів передбачав:
установлення основних напрямів професійного навчання працівників у галузі соціальної роботи
визначення суб’єктів діяльності з підвищення професійної компетентності та/або кваліфікації працівників щодо здійснення соціальної роботи і надання соціальних послуг, їх повноважень та правових меж діяльності
з’ясування можливих суперечностей, що потребують розв’язання, стосовно впровадження організаційних форм професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників у перспективі формування системи професійного навчання в галузі соціальної роботи в Україні
Аналізу підлягали такі нормативно-правові документи:
щодо освіти, професійного розвитку працівників та суб’єктів професійного навчання
щодо програм навчання, які впроваджують для підвищення компетентності працівників суб’єктів соціальної роботи і надання соціальних послуг
щодо регулювання діяльності центрів соціальних служб як ключових організацій-надавачів соціальних послуг
Додатковим методом дослідження був аналіз відкритих інтернет-джерел (вебсайтів) суб’єктів, діяльність яких пов’язана з підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників щодо здійснення соціальної роботи і надання соціальних послуг.
Ключові результати дослідження
Підвищення професійних компетенцій працівників у галузі соціальної роботи можливе у двох напрямках:
Перепідготовка та/або підвищення кваліфікації, які здійснюють суб’єкти надання освітніх послуг з відповідною акредитацією та ліцензуванням.
Професійне навчання працівників, яке можуть здійснювати як надавачі освітніх послуг, так і організації державного та громадського сектору, які мають відповідний вид економічної діяльності.
На підвищення кваліфікації право мають працівники, що здобули професійну кваліфікацію відповідного рівня Національної рамки кваліфікацій за професією раніше. Однак, на практиці, багато працівників не мають базової освіти у галузі соціальної роботи та не можуть скористатися такою опцією.
Доступ до професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників ускладнюють такі ключові суперечності:
Схема 1. Напрями та суб’єкти підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників у галузі соціальної роботи
Суб’єкти, які відповідають за підвищення професійної компетентності/кваліфікації, підпорядковані різним міністерствам та не координують свої вимоги з програмами навчання. Регулярність, обсяг і частота навчання працівників відрізняються для різних цільових аудиторій – державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування та працівників центрів соціальних служб, закладів соціального обслуговування, фахівців із соціальної роботи, інших спеціалістів, які залучені до надання соціальних послуг сім’ям із дітьми.
Відсутнє фінансування на підвищення кваліфікації/компетентності фахівців із соціальної роботи та інших працівників системи соціального захисту, унаслідок чого немає освітніх програм з підвищення кваліфікації/компетентності, релевантних потребам працівників надавачів соціальних послуг.
Існує розрив між змістом програм професійного навчання та актуальними навчальними потребами працівників; відсутні процедури оцінювання потреб у навчанні та підбору оптимального провайдера навчання.
Через нерівномірний розподіл кількості суб’єктів, відповідальних за професійну підготовку та підвищення кваліфікації, працівники не мають належного регулярного, системного доступу до професійної підготовки. Суб’єктів, які надають послуги з підвищення кваліфікації багато, але більшість працівників не можуть скористатися ними. Суб’єктів, які надать послуги професійної підготовки та розвитку професійних компететностей мало, але на них є великий запит та актуальність підготовки працівників на робочих місцях.
У зв’язку з трансформацією системи соціального управління та надання соціальних послуг в умовах децентралізації обласні ЦСС набули вагомих повноважень з професійного навчання, однак вони не мають достатнього ресурсного та методичного забезпечення для професійної підготовки всіх надавачів соціальних послуг у регіонах. Крім того, маючи повноваження щодо впровадження програм навчання та підвищення професійної компетентності/кваліфікації надавачів соціальних послуг, державних службовців, посадових осіб обласні ЦСС не можуть самостійно здійснювати відповідну освітню діяльність згідно з КВЕД, і, якщо йдеться про потребу у підвищенні кваліфікації, вони не можуть виступати провайдером навчання, який становить інтерес для працівника.
Подолання цих суперечностей має стати основною задачею у процесі розбудови дієвої системи професійного навчання працівників у галузі соціальної роботи.