Терапія, що базується на довірливих взаємовідносинах, в основі має три важливі принципи:

  1. Наснаження – увага до фізичних потреб: підтримка базових систем життєдіяльності, що дозволяє дитині покращити свій когнітивний та емоційний стани.
  2. Встановлення зв’язку – увага до потреб прив’язаності: побудова довіри та чуйність до потреб близьких.
  3. Корекція – увага до потреб поведінки: навчити дитину самоконтролю та особистісним кордонам.

Принцип наснаження

(THE EMPOWERING PRINCIPLES)

Емоційний розвиток дитини, зокрема, здатність формувати прив’язаність, залежить від факторів середовища та психологічних факторів.

Принцип наснаження наголошує на тому, що сприяти позитивним змінам можливо, забезпечивши здорові умови для дітей. Наприклад, діти, які відчувають постійний голод через бідність, мають понижену здатність до навчання, можуть не відчувати задоволення від ігрової діяльності, адже їхні думки та дії охоплює страх голоду.

Батьки можуть створити відповідне відчуття безпеки за використанням різних стратегій, наприклад: забезпечити дитину поживними закусками (такими, як фрукти, горіхи, родзинки) та дозволити дитині покласти їх у свою окрему чашу у її кімнаті. Також важливим є давати такі закуски дитині із собою (у сумку), що також надасть дитині впевненості, що вона не буде голодувати.

Стратегії такого типу дозволяють дитині усвідомити, що її потреби тепер забезпечуються.

Також принцип наснаження передбачає:

  • Створення безпечного та структурованого середовища (Safe and structured environment)Основним шкідливим наслідком комплексної травми розвитку є постійний страх, що впливає на когнітивне та емоційне функціонування дитини. Однак, діти, які відчувають, що їхнє середовище є безпечним і передбачуваним можуть навчитись довіряти іншим та розвивати здорові емоції та поведінку, керуючись довірою, а не страхом. Таким чином, можна сказати, що всі принципи та практики ТОДВ розроблені з метою створення відчуття безпеки у дитини.

Ключовим моментом у створенні безпечного, передбачуваного середовища є забезпечення дітям плавних переходів від однієї діяльності чи стану до іншого.

  • Повсякденні переходи є тими «з’єднувачами», що пов’язують щоденний досвід з тими труднощами, які діти переживають, які керуються почуттям страху та мають слабкий рівень саморегуляції. Значно знизити прояви проблемної поведінки допомагає чітке інформування дитини про те, що відбуватиметься (наприклад, проговорення дій). Наприклад, просте попередження дитини, яка грається на дитячому майданчику, що «через п’ять хвилин ми йдемо додому» якраз і забезпечує такий перехід. Деяким дітям може знадобитись серія таких попереджень (наприклад, проговорювати таке повідомлення за 15, 10, 5 та 1 хвилину перед переходом).
  • Значні життєві переходи (перший день у школі, переїзд у нову сім’ю) є досить стресовими. Ми можемо допомогти дітям впоратися із такими складними ситуаціями використовуючи різні стратегії:створення книги життя, ведення щоденника, показ альбому, розповідання історій. Це також допомагає зцілити травму дитини – коли поруч люди, які розуміють її історію та «дають голос» її страхам, болю та надіям.
  • Переходи у розвитку виникають у зв’язку зі змінами у мозку в період основних періодів розвитку протягом життя (наприклад, від немовляти до малюка, від молодшого школяра до підлітка). Ці періоди є нагодами позитивно вплинути на систему світосприйняття, доки вона є нестійкою та реорганізовується. Сімейні чи повсякденні ритуали також є дієвим способом забезпечити передбачуваність, управляти переходами та сформувати сімейну згуртованість. Наприклад, знання про те, що кожен вечір вся сім’я вечеряє разом о 7-ій годині, стає саме таким стабілізуючим ритуалом у житті і розвитку дитини.
  • Сенсорні потреби (Sensory needs)Діти, які пережили інституціоналізацію (тривалу госпіталізацію чи проживання у дитячому будинку), травму та/чи пренатальний або післяпологовий стрес, інколи мають порушення сенсорної обробки (порушення сенсорної інтеграції). Порушення сенсорної інтеграції є комплексним розладом; діти з таким порушенням неправильно інтерпретують повсякденну сенсорну інформацію (тактильну, слухову, зорову, нюхову, смакову, рівноваги), що призводить до проблем у поведінці, навчанні, розвитку мовлення, координації рухів. У дітей з порушенням сенсорної інтеграції зазвичай одне чи два відчуття недостатньо розвинуті або навпаки – занадто чуттєві.

    Порушення сенсорної обробки можна подолати завдяки відповідній роботі, спрямованій на сенсорну систему. Так, регулярні турботливі дотики покращують фізіологічний стан, прив’язаність, задовольняють сенсорні потреби. Також, мають значення щоденні вправи на сенсорну стимуляцію, які варто здійснювати після фізичної активності. Це допомагає дітям та підліткам нормалізувати свій психічний та емоційний стани.

  • Харчування (Nutrition)Правильне харчування, яке включає мультивітамінні та мультимінеральні добавки, може покращити когнітивний та емоційний стан дітей з проблемною поведінкою. Для того, щоб «побудувати» здорову хімію мозку та, відповідно, покращити поведінку, важливим є споживання такої їжі, як риба, індичка, цільні злаки, горіхи, сочевиця, жирні кислоти Omega-3. Також покращенню настрою та поведінки сприяє вживання води кожні дві години.
  • Здоровий сон (adequate sleeping)
  • Регулярні фізичні вправи (regular physical activities)
  • Вправи на глибоке дихання (deep-breathing exercises)

Перший принцип ТОДВ зазначає, щоб забезпечити успішні зміни для дитини (подолати її травму та сприяти гармонійному розвитку), першим кроком необхідно забезпечити її базові фізіологічні потреби (у їжі, сні, активності) та запевнити у безпеці. Лише створивши відповідні умови, коли дитина не голодна та не переживає страх, можна переходити до встановлення з нею відповідних відносин, про що і говорить другий принцип ТОДВ.

З двома іншими принципами терапії, що базується на довірливих взаємовідносинах, Ви зможете ознайомитись у наступних статтях.

Автор: Поліна Кликова
Редактор: Вікторія Кузнєцова
Джерело інформації: Karyn B. Purvis, David R. Cross, Donald F. Dansereau, and Sheri R. Parris.
Trust-Based Relational Intervention (TBRI): A Systemic Approach to Complex Developmental Trauma.
– Child Youth Serv. Oct 2013; 34(4): 360–386.