Дослідження вигорання
надавачів психосоціальної допомоги та підтримки постраждалим від війни
Актуальність
Повномасштабне вторгнення Росії на територію України супроводжується великою кількістю травмуючих подій для населення. Варто зауважити, що агресор спрямовує воєнні дії не лише проти військових об’єктів, а й проти цивільного населення, роблячи його головною мішенню для інформаційних та фізичних атак . Через це збільшується кількість осіб, які потребують психосоціальної підтримки та допомоги. Проте чисельність фахівців не збільшується, що вимагає залучення волонтерів. При цьому як працівники, так і волонтери теж знаходяться в постійному стресогенному середовищі через військові дії.
Дослідження вигорання надавачів психосоціальних послуг проводилось з метою визначення рівня вигорання серед працівників та волонтерів, що надають психосоціальну допомогу та підтримку постраждалим від війни, а також, щоб виявити можливі шляхи попередження цього стану.
Дослідження вигорання надавачів психосоціальних послуг було проведено з січня по травень 2023 року серед учасників навчання “Профілактика емоційного вигорання у спеціалістів допоміжних професій під час війни” від МГО “Міжнародний центр розвитку та лідерства”.
Методологія дослідження
Для дослідження вигорання фахівців та волонтерів, які працюють з клієнтами, що стали жертвами травмуючих подій, включаючи війну, та продовжують переживати емоційний стрес, ми використали підхід Б. Стамма “Професійна якість життя”.
Цей підхід передбачає, що результатом допомоги клієнту, який переживає травмувальні події, є або задоволення від співчуття, або втома від співчуття.
Задоволення від співчуття – це позитивний стан працівника/волонтера, який відображається у задоволенні від власної діяльності та радості від можливості допомагати іншим. Коли функції, які виконує надавач психосоціальної допомоги і підтримки, спричиняють негативні емоційні стани, це явище називається втомою від співчуття.
Втома від співчуття включає:
Вторинний травматичний стрес – виникає внаслідок емпатії до травматичних подій, які відбуваються з клієнтом та проявляється переживанням симптомів у спеціаліста/волонтера, схожими до тих, що спостерігаються у клієнтів.
Вигорання – синдром, який виникає внаслідок тривалого стресу на роботі, з яким не вдалось впоратись та містить три основні складові:
Емоційне виснаження: рівень виснаження та втоми, які викликаються роботою
Деперсоналізація: рівень відчуженості та цинізму стосовно інших людей
Редукція особистих досягнень: рівень відчуття неспроможності та неадекватно низька оцінка власної робочої діяльності.
Вибірка дослідження
Остаточна вибірка дослідження складалася з 40 респондентів, серед яких було 23 працівників та 17 волонтерів.
Статевий розподіл наступний: 34 особи – жінки, 6 осіб – чоловіки.
Щодо вікового розподілу респондентів, виявлено, що вони мають вік від 18 років і старше.
Мають освіту в сфері надання психосоціальних послуг: волонтери – 47,1%, а працівники – 65,2%.
Методики дослідження
«Професійна шкала оцінки якості життя» (ProQoL)
«Діагностика професійного вигорання» (Maslach Burnout Inventory) (К. Маслач, С. Джексон, в адаптації Н. Е. Водопьянової)
Результати дослідження
порівняння результатів працівників та волонтерів
Вигорання
За допомогою методики «Професійна шкала оцінки якості життя» (ProQoL) було встановлено, що серед працівників (69,6%) відсоток осіб без вигорання складає на 4,9% більше, ніж серед волонтерів (64,7%). У працівників (30,4%) на 4,9% менший відсоток осіб з вигоранням на середньому рівні, ніж у волонтерів (35,3%).
Результати, отримані за допомогою методики «Діагностика професійного вигорання» наступні: серед працівників (56,5%) на 9,4% більший відсоток осіб без вигорання в порівнянні з волонтерами (47,1%), на 13,8% більше волонтери (52,9%) переживають вигорання на середньому рівні в порівнянні з працівниками (39,1%). Але 4,3% працівників мають високий рівень вигорання, серед волонтерів цей показник є 0%, це поянюється тим, що серед працівників присутні респонденти на керівних посадах, робочі обов’язки яких включають підвищену відповідальність.
Вторинний травматичний стрес
Редукція особистих досягнень
Волонтери мають вищі показники на 29,4% середнього рівня травматичного стресу (64,7%), у порівнянні з працівниками (35,3%).
Аналізуючи дані щодо редукції особистих досягнень, можна відзначити наступні показники: у волонтерів 29,4% – низький рівень, 58,8% – середній, 11,8% – високий; 13% працівників мають низький рівень, 69,6% – середній, а 17,4% – високий. На 16,4% більше волонтерів мають низкий рівень редукції особистих досягнень, а у працівників спостерігається вищий показник цього явища на 10,8% на середньому рівні та на 5,6% на високому рівні. Отже, у волонтерів спостерігається нижчий рівень редукції особистих досягнень, ніж у працівників.
вплив супервізій на рівень вигорання та вторинний травматичний стрес
За даними методики «ProQoL», було встановлено, що респонденти, які регулярно відвідують супервізії на 23,3% демонструють вищі показники відсутності вигорання та на 26,7% нижчі показники вторинного травматичного стресу в порівняно з тими, хто має досвід відвідування або не відвідує супервізій взагалі.
За методикою «Діагностика професійного вигорання» респонденти, які регулярно відвідують супервізії на 30,3% мають вищі показники відсутності вигорання, на 26,7% нижчі показники емоційного виснаження на високому рівні та на 30% на середньому рівні в порівнянні з тими, хто не відвідує супервізій взагалі.
У наступних діаграмах представлені оцінки респондентів, які мають досвід проходження супервізій та мають змогу оцінити цей інструмент щодо ефективності у вирішенні проблемних професійних ситуацій та наданні емоційної підтримки їм як фахівцям. Оцінки здійснювалися за шкалою від 0 до 5, де 5 означає найвищу ефективність, а 0 – незадовільну ефективність.
Результати свідчать про високу ефективність супервізії як інструменту для допомоги у вирішенні проблемних професійних ситуацій. За даними, 97,1% учасників оцінили супервізію на найвищі бали “5” та “4”. Незначний відсоток учасників (2,9%) обрали оцінку «3», що вказує на меншу ефективність супервізії для них.
Результати також поазують високу ефективність супервізії, як інстументу емоційної підтримки фахівців, 93,8% респондентів обрали найвищі бали “5” та “4”, 6,3% обрали “3”.
підсумки. загальні результати
Результати дослідження показали, що волонтери є більш вразливою групою, порівняно з працівниками. За методикою ProQoL у працівників на 4,9% менший відсоток осіб з вигоранням на середньому рівні, ніж у волонтерів. За методикою «Діагностика професійного вигорання» на 13,8% більше волонтери переживають вигорання на середньому рівні, у порівнянні з працівниками. Однак, серед обох груп спостерігається значна кількість людей зі середнім рівнем вигорання, що підтверджує проблему вигорання серед надавачів психосоціальної допомоги та підтримки.
Волонтери мають вищі показники середнього рівня травматичного стресу на 29,4%, що свідчить про їхню меншу підготовленість до роботи з емоційно важкою інформацією та, як наслідок, більшою травматизацією. Щодо працівників, то у них спостерігається вищий показник редукції особистих досягнень на 10,8% на середньому рівні та на 5,6% на високому рівні в порівнянні з волонтерами. Це ймовірно пояснюється наявністю професійної свідомості, складної системи уявлень про зміст і очікувані результати професійних втручань, а також професійної етики в працівників, а отже і більших очікувань по відношенню до власної діяльності.
Супервізія є ефективним інструментом профілактики та протидії вигоранню, як показують результати даного дослідження. Регулярні та періодичні відвідування супервізій сприяють зниженню негативних емоційних явищ, пов’язаних з роботою. Зокрема, показники відсутності вигорання в групі людей, які відвідують супервізії, на 23,3% вищі (за методикою ProQoL), на 30,3% вищі (за методикою «Діагностика професійного вигорання») та на 26,7% нижчі показники вторинного травматичного стресу в порівняно з тими, хто лише має досвід відвідування або не відвідує супервізій взагалі.
Загальні дані підтверджують ефективність супервізії як профілактики вигорання. Більшість респондентів оцінюють супервізію як ефективний інструмент для вирішення проблемних професійних ситуацій (97,1%), а також як інструмент емоційної підтримки їх як фахівців (93,8%).