Обрати сторінку

1.Що таке “Зелена кімната”?

Коли дитина стає свідком або потерпілою від злочину, розповідь про пережите може бути для неї складним і стресовим досвідом. Особливо якщо йдеться про насильство або якщо кривдником є близька людина.

У таких ситуаціях важливо не лише з’ясувати обставини події, а й подбати про те, щоб спілкування не завдало дитині додаткової шкоди.

У цьому випадку ефективною для застосування є методика «Зелена кімната» – підхід до проведення допиту або опитування дітей з урахуванням їхнього віку та психологічних особливостей, що допомагає мінімізувати ризик повторної травматизації.

Основні завдання методики:

  • встановити контакт із дитиною та сприяти відкритому спілкуванню;
  • отримати максимально повну інформацію про обставини події;
  • зменшити емоційне напруження та ризик повторної травматизації;
  • сприяти справедливому рішенню з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Методика передбачає як спеціально облаштований простір для проведення допиту чи опитування, так і дотримання принципів безпечної взаємодії. Важливу роль у цьому відіграє безпечний дорослий – фахівець, який враховує потреби дитини, поважає її почуття та допомагає почуватися захищеною під час розмови.

2. Для яких ситуацій її використовують? 

Методику «Зелена кімната» застосовують під час опитування та допиту дітей, щоб забезпечити безпечні умови для спілкування й отримання інформації. 

Категорії дітей, з якими працюють у “Зелених кімнатах”:

  • діти, що потрапили в кризову ситуацію;
  • діти, які потерпіли від жорстокого поводження;
  • діти, які постраждали від торгівлі людьми;
  • діти, які стали свідком злочину, або стали потерпілими від злочину;
  • діти, які вчинили злочин чи правопорушення;
  • діти з сімей, що опинилися у складних обставинах.

Особливо важливим є застосування методики у випадках, коли діти можуть проживати досвід, який є травмівний. Наприклад, під час розслідування сексуального насильства, жорстокого поводження чи інших злочинів щодо дітей. У таких ситуаціях важливо отримати необхідну для розслідування інформацію, водночас не завдаючи дитині додаткової травматизації.

3. Облаштування “Зеленої кімнати”.

Простір, у якому відбувається розмова з дитиною, має бути комфортним і не викликати відчуття загрози. Важливо уникати атмосфери офіційного допиту, яка може посилювати тривогу.

Під час облаштування приміщення варто подбати про:

  • Комфортну атмосферу: достатнє освітлення, приємну температуру та спокійне оформлення, меблі мають відповідати віку дитини;
  • Допоміжні матеріали: папір, олівці, іграшки та інші предмети, які можуть допомогти під час взаємодії.
  • Відсутність зайвих подразників: мінімум шуму, сторонніх предметів і чинників, які можуть відволікати дитину.
  • Конфіденційність: приміщення має забезпечувати приватність розмови та унеможливлювати втручання сторонніх осіб.

Для якісної фіксації показань дитини “Зелена кімната” має бути оснащена:

  • двома окремими приміщеннями: одне для опитування дитини, інше – для комунікації між фахівцем та спостерігачами поза кімнатою;
  • системою для спостереження з сусідньої кімнати (для фахівців);
  • камерами, що фіксують хід опитування;
  • мікрофонами, які фіксують звук.

4. Що важливо знати фахівцям, які працюють із дітьми?

Ефективність методики «Зелена кімната» залежить не лише від облаштування приміщення. Важливо як саме фахівець взаємодіє з дитиною та як організований сам процес її опитування чи допиту.

В основі методики – проста формула:

«Безпечне місце» + «безпечний дорослий» = «дитина у безпеці».

«Безпечне місце» – це місце, яке є передбачуваним для дитини. Дитина має розуміти, де вона перебуває, що зараз відбуватиметься, хто буде присутній, яку роль виконуватиме кожен із присутніх, скільки приблизно триватиме розмова та що відбудеться після неї. Розуміння процесу допомагає дитині відчувати більше контролю над ситуацією, а отже – зменшує тривогу та стрес. Також безпечне місце передбачає відсутність тиску на дитину та є фізично комфортним і пристосованим до взаємодії з дитиною – відповідне освітлення, температура, меблі, можливість скористатися папером, олівцями чи іншими предметами, які можуть допомогти дитині почуватися спокійніше. 

«Безпечний дорослий» – це не просто людина, яка перебуває поруч із дитиною. Це фахівець, який розуміє потреби дитини й уміє створити умови для спокійної та довірливої взаємодії. 

Безпечне місце та безпечний дорослий мають створити для дитини умови, у яких вона відчуває себе захищеною та має достатньо контролю над ситуацією. 

Це означає, що дитина:

  • розуміє, де вона перебуває, що відбуватиметься під час опитування чи допиту та хто буде поруч;
  • знає, до кого може звернутися по допомогу і може попросити про паузу, воду чи вийти до туалету;
  • має можливість впоратися зі своїми емоціями та безпечно розповідати про пережиті події;
  • має поруч уважного й турботливого дорослого, який захищає її права та інтереси;
  • убезпечена від об’єктивних та суб’єктивних загроз. 

Відчуття безпеки має значення не лише для психологічного стану дитини. Коли рівень тривоги знижується, дитині легше зосередитися, пригадувати події та послідовно розповідати про власний досвід.

Як проходить допит дитини?

Допит або опитування дитини ювенальним поліцейським чи слідчим проводять відповідно до визначених етапів. Кожен із них має свою функцію – від підготовки та встановлення контакту до отримання необхідної інформації й завершення розмови. 

Попередня фаза необхідна для збору інформації про дитину, її найближчого оточення і сім’ї. Знання сильних і слабких сторін дитини збільшить ефективність встановленого з нею контакту, дозволить уникнути недоречних і небезпечних запитань.

Також попередня фаза необхідна, щоб:

  • зібрати запитання від усіх учасників провадження – слідчого, прокурора, адвоката дитини та, за можливості, сторони захисту;
  • залучити психолога, який опрацює ці запитання та допоможе сформулювати їх у зрозумілій для дитини формі, що відповідатиме її віку;
  • підготувати місце проведення відповідно до критеріїв «безпечного місця»;
  • визначити відповідний час для допиту з урахуванням віку, потреб та особливостей дитини;
  • перевірити технічне обладнання для аудіо- та відеофіксації;
  • підготувати необхідні допоміжні матеріали – папір, олівці, анатомічні іграшки тощо;
  • подбати про відсутність сторонніх осіб і перешкод під час допиту. Якщо він проводиться не у спеціалізованому приміщенні, варто заздалегідь організувати простір так, щоб дитину не відволікали: попередити колег, обмежити доступ до приміщення, розмістити на дверях відповідну табличку.

Під час вступної фази важливе встановлення зв’язку з дитиною. На цьому етапі особи, які залучені до допиту/опитування мають відповідати критеріям “безпечного дорослого”. 

Якщо дитина стала потерпілою від злочину або була його свідком, важливо прямо пояснити їй: вона не могла вплинути на протиправну поведінку іншої людини й не несе за неї відповідальності.

Особливо це важливо, коли йдеться про протиправні дії близької людини. Дитина може відчувати провину, відповідальність або думати, що могла зробити щось інакше.

На цьому етапі важливо перевірити, як вона розуміє й описує інформацію: чи розрізняє правду й обман, кольори, частини тіла тощо.

На етапі вільної розповіді дитина вільно розповідає про подію у власному темпі. Важливо поставити відкрите запитання, не перебивати, не виправляти й не підказувати. Якщо дитина зупинилася, варто дати їй час подумати, а за потреби – м’яко заохотити продовжити, використовуючи її власні слова. Фахівцю також важливо помічати невербальні реакції дитини та зміни в її емоційному стані. 

Фаза детальних запитань. На цьому етапі уточнюють і доповнюють інформацію, яку дитина надала під час вільної розповіді. Запитання важливо ставити з урахуванням віку та психологічного стану дитини.

Важливо не поспішати й давати дитині час на відповідь, особливо коли вона згадує травматичні події. Для уточнення інформації можна використовувати відкриті запитання, парафраз і резюмування, перевіряючи, чи правильно фахівець зрозумів сказане дитиною.

Заключна фаза. На цьому етапі важливо допомогти дитині повернутися до спокійного стану після розмови про складні чи травматичні події. Дитина може бути сумною, мовчазною, плакати або, навпаки, захотіти гратися – такі реакції можуть бути нормальними.

Якщо дитина залишається напруженою чи неспокійною, варто дати їй час заспокоїтися, проявити розуміння до її емоцій і завершити розмову в безпечній та підтримувальній атмосфері.

Що допомагає налагодити контакт з дитиною?

  • звертайтеся до дитини на ім’я;
  • говоріть повільно та зрозуміло;
  • створюйте безпечну й доброзичливу атмосферу;
  • підтримуйте природний зоровий контакт, не змушуючи дитину дивитися на вас;
  • показуйте увагу жестами та інтонацією;
  • дайте дитині час подумати й відповісти;
  • якщо не зрозуміли відповідь — перепитайте;
  • якщо дитині складно відповісти, спробуйте сформулювати запитання інакше;
  • визнавайте зусилля дитини та її почуття, але не оцінюйте її відповіді;
  • поважайте особистий простір дитини та її комфортну дистанцію.

Чого варто уникати?

  • не перебивайте дитину без необхідності;
  • не підганяйте її та не вимагайте негайної відповіді;
  • не реагуйте здивуванням, осудом чи недовірою на її слова;
  • не нав’язуйте власних пояснень чи оцінок почутого;
  • не підказуйте, що дитина «має» пам’ятати або знати;
  • не давайте обіцянок, яких не можете виконати;
  • не обіцяйте покарання кривднику чи винагороду за певні відповіді;
  • не оцінюйте близьких дитині людей;
  • не запитуйте дитину, яким має бути покарання для кривдника;
  • не намагайтеся зупинити емоції словами «не плач» чи «не нервуй».

Допит/опитування дитини може супроводжуватися аудіо- та відеофіксацією. Відеозапис є важливим інструментом, оскільки дає змогу зберегти перебіг опитування та зменшити потребу в повторному відтворенні дитиною травматичного досвіду.

Повторні опитування можуть бути для дитини додатковим джерелом стресу, а також впливати на те, як вона відтворює події. Тому, якщо це можливо, важливо отримати необхідну інформацію під час одного належно проведеного опитування та зафіксувати його.

Відеозапис також може бути використаний для подальшого аналізу перебігу опитування, зокрема під час проведення психологічної або комплексної психолого-психіатричної експертизи.

5. «Зелена кімната» і запобігання сексуальному насильству над дітьми

Запобігання сексуальному насильству над дітьми починається не лише з реагування на вже скоєний випадок. Важливо своєчасно помічати ризики, створювати для дитини безпечне середовище та забезпечувати належну допомогу, коли виникає підозра на насильство.

Саме тому фахівцям, які працюють із дітьми, важливо знати не лише алгоритми реагування, а й розуміти:

  • які ситуації та фактори можуть підвищувати ризик сексуального насильства;
  • які зміни в поведінці дитини можуть свідчити про небезпеку або потребу в допомозі;
  • як говорити з дитиною про безпеку та особисті межі;
  • як правильно реагувати, якщо дитина повідомляє про насильство або є підозра, що воно відбулося;
  • як не допустити повторної травматизації дитини під час подальшого опитування та розслідування.

«Зелена кімната» – це не просто спеціальне приміщення. Це підхід, у центрі якого – безпека, гідність і найкращі інтереси дитини.

Чим краще організовані простір, процедура та взаємодія фахівців, тим меншим є ризик додаткової травматизації дитини.

Безпечне місце + підготовлений фахівець + дбайливе опитування + мінімум повторень = більш дружній до дитини процес.

6. Запрошення на курс, його актуальність

В умовах війни діти особливо вразливі до насильства. Вчасно помітити його ознаки, почути дитину, зафіксувати важливу інформацію та правильно відреагувати — складне й відповідальне завдання для кожного фахівця, який працює з дітьми.

Запрошуємо на курс “Запобігання сексуальному насильству та експлуатації”, який допоможе розібратися:

  • як розпізнати можливі ознаки сексуального насильства над дитиною;
  • як реагувати на повідомлення дитини та спілкуватися з нею безпечно;
  • що важливо зафіксувати, якщо стало відомо про насильство;
  • як діяти та куди звертатися по допомогу.

Курс розроблений для фахівців соціальної роботи, педагогів, працівників і волонтерів громадських організацій, які працюють із дітьми та залучені до захисту їхніх прав.

Отримайте знання та практичні орієнтири, які допоможуть діяти професійно, не нашкодити дитині й сприяти її захисту.

Реєструйтеся на курс на платформі BeProfi за посиланням: 

https://beprofi.org/training-courses/course/zapobigannya-seksualjnomu-nasiljstvu-ta-ekspluataciyi