Перші результати навчальної програми «Основи соціальної роботи з сім’ями та дітьми»

Перші результати навчальної програми «Основи соціальної роботи з сім’ями та дітьми»

19 грудня 2016 року 16 учасників з 9 регіонів України розпочали навчальну програму з підвищення кваліфікації «Основи соціальної роботи з сім’ями та дітьми». Ця програма – спільний проект МЦРЛ та Школи соціальної роботи НаУКМА, що реалізовується за підтримки Альянсу «Україна без сиріт».

Над змістом навчальної програми працювали фахівці Школи соціальної роботи НаУКМА та МЦРЛ. Проводили навчання викладачі Школи соціальної роботи НаУКМА, а також наші тренери.
Протягом курсу учасники вивчали законодавче врегулювання сфери захисту прав дітей та підходи до вирішення проблеми порушення прав дітей.

Учасники дізналися про особливості роботи з сім’ями внутрішньо-переміщених громадян, а також сім’ями, у яких один або обидва з подружжя зловживають психоактивними речовинами.

Частина програми у для вивчення роботи із сім’ями, де дитина або один з батьків має інвалідність, можливості соціальної інтеграції людей з інвалідністю.

Окремо учасники вивчали психологічну травму та фактори, що можуть спричинити її у дитини, визначили поняття здорової прихильності, аналізували переживання розлуки дітьми різних вікових категорій, філософські засади сімейно-орієнтованого підходу. Особливу увагу приділили вивченню жорстокого поводження із дітьми та його форм, факторам ризику і факторам безпеки.

Цей проект має для нас дуже велике значення, адже це успішний крок в співпраці держаного та громадського сектору задля підвищення професіоналізму та ефективності роботи фахівців сфери захисту прав дітей.
Під час навчання розглядалися фактори, що впливають на здатність батьків піклуватись про дитину, українська система роботи з сім’ями із дітьми та дітьми, позбавленими батьківського піклування, міжнародний досвід такої роботи.

Учасники, що пройшли навчання:
– розуміють поєднання концепцій забезпечення безпеки для дитини та збереження сім’ї;
– розуміють переваги та недоліки поточної практики з урахуванням актуальних потреб сімей, наявної системи та закордонного досвіду.

Знання теми вони підтвердили успішним складанням тесту та отримали сертифікати державного зразка.

Ми віримо, що об’єднуючись з кращими фахівцями ми зможемо вдосконалити роботу з сім’ями та дітьми в Україні!

Батькам на замітку: як побудувати партнерські стосунки з учителем Вашої дитини та посприяти її успішності

Батькам на замітку: як побудувати партнерські стосунки з учителем Вашої дитини та посприяти її успішності

Хто сказав, що взаємини між батьками та вчителем їхньої дитини відіграють незначну роль? Навпаки, позитивна партнерська взаємодія між батьками та вчителями робить неабиякий внесок в успішність дитини під час навчання.

«Легше сказати, ніж зробити», – подумаєте Ви. Адже є вчителі, яких Ваша дитина буде любити, а яких – ні. Є також вчителі, які Вам подобаються, та ті, що не викликають Вашої прихильності. Одні викладачі можуть обожнювати Вашу дитину, а інші – просто не розуміти. Але у будь-якому випадку вчитель Вашої дитини – це друга найважливіша у її житті людина (звичайно, після батьків). Ви ж можете допомогти зробити стосунки між Вашою дитиною та її вчителем більш міцними та цінними.

«Хороші взаємини між батьками та вчителем допомагають сформувати прихильність у дитини до шкільного процесу та сприяють покращенню успішності під час навчання, – стверджує Діана Левін, доктор філософських наук, професор у галузі освіти в коледжі Уілок. – Таким чином, Ви показуєте дитині, що вона може довіряти своєму вчителю, адже це робите Ви. Такі стосунки між батьками та вчителем сприяють тому, що дитина відчуває, що важливі в її житті люди знаходять спільну мову та співпрацюють».

Хороша комунікація – це ключовий фактор у розвитку ефективних взаємин. «Двостороння комунікація є надзвичайно важливою, – зазначає викладач Сьюзан Беккер. – Батькам необхідно знати, що та як вивчає їхня дитина, а вчитель, у свою чергу, потребує інформацію стосовно інтелектуального та соціального розвитку свого учня».

Звичайно, ефективно спілкуватись з викладачем може виявитись непростим завданням, адже вчитель навряд чи має вільний час, навчаючи у класі до 30 дітей, які потребують постійної уваги. Як обрати слушний момент для розмови? Як привернути увагу вчителя? Як побудувати стосунки з тим, кого Ви бачите декілька разів на рік? Як уникнути використання претензій типу «Знаєте що…!» ?

Пропонуємо Вам деякі поради, які допоможуть побудувати хороші взаємини з учителем Вашої дитини.

Поважайте ці стосунки. Розглядайте взаємини «вчитель-батьки-дитина» як такі, що займають дійсно важливе місце у Вашому житті. Створіть партнерські стосунки для пошуку шляхів вирішення проблем, замість того, щоб лише конфліктувати з викладачем, якщо щось не так. «Зустріньтеся з учителем, щоб подумати про можливі шляхи співпраці, для того, щоб допомогти Вашій дитині, замість того, щоб лише висловлювати вчителю власні претензії та звинувачування», – радить Сьюзан Беккер.

Надайте можливість дитині розвивати власні стосунки з учителем. Це одні з перших взаємин з дорослим, які Ваша дитина має за межами сім’ї. Якщо Ви поступитеся та дозволите цим стосункам розвиватися без значних перешкод, то між викладачем та дитиною може розвинутися особливий зв’язок. Для маленьких дітей взаємини «вчитель-дитина» є першими після стосунків з батьками, які наповнені любов’ю, та які можуть бути достатньо плідними і міцними.

Намагайтеся не вихвалятися. Звичайно, Ви вважаєте, що Ваша дитина найкраща, але через хвастощі стосовно її численних досягнень вчителю може здаватися, що Ви думаєте, ніби він/вона недостатньо хороший(-а) для того, щоб навчати Вашого сина чи доньку. «Ви не повинні «продавати» вчителю свою дитину, – зазначає Томсон. – Вам потрібно вірити, що викладач сам знає, що є важливим». Розповідь про те, що Ваша дитина любить читати, зацікавить вчителя. Але перевірка реакції викладача такими висловлюваннями, як наприклад: «Оля прочитала протягом літа 70 книг!» або «Денис в математиці молодчина» може мати неприємні наслідки.

Завжди пам’ятайте, як Вам подобалися (або не подобалися) Ваші вчителі. Ваш шкільний досвід, ймовірно, впливає на ставлення до вчителя Вашої дитини. Дуже важливо залишити «свій багаж за дверима». Це сприятиме тому, що Ви зможете говорити з учителем про свою дитину, а не про себе.

Допоможіть своїй дитині отримати задоволення від навчання та шкільного життя! Посприяйте тому, щоб вчитель став важливою людиною у житті Вашого сина чи доньки! Результат не змусить себе чекати! 🙂

Статтю перекладала:
Ковальчук Юлія
Редактор:
Кузнєцова Вікторія
Джерела інформації:
PBSparents

Ксенія Карбовська: “Немає “чарівної таблетки”, яка би скоригувала аутизм у дитини”

Ксенія Карбовська: “Немає “чарівної таблетки”, яка би скоригувала аутизм у дитини”

В Україні проживають близько 3 200 дітей з аутизмом. Проте досі існують труднощі з постановкою правильного діагнозу та невизначеністю самого поняття. Звідси проблеми зі своєчасною корекцією та соціалізацією дітей. Згідно з міжнародною класифікацією хвороб,

аутизм – це тип загального порушення розвитку, який визначається наявністю аномалій і затримок у розвитку, що проявляються у дитини у віці до трьох років; психопатологічних змін у всіх соціальних взаємодіях, функціях спілкування і поведінки.

Проте, варто пам’ятати, що головною проблемою є не сам аутизм, а пов’язані з ним упередження.
Про особливості спілкування з дітьми з аутичними розладами, принципи корекційної роботи з ними та успішні практики в Україні ми говорили з Ксенією Карбовською, засновником школи для дітей з розладами аутичного спектра «Мозаїка» та співзасновником ГО «Особливий світ».

Ксеніє, доброго дня! Розкажіть, яка роль раннього втручання та яка корекційна робота має проводитися, якщо дитині поставили діагноз «аутизм»?

Роль раннього втручання надзвичайно важлива, бо чим менше років дитині, тим більш пластичним є її мозок і тим краще він реагує на корекцію. У своїй практиці я зустрічала багато дітей, яким би могли допомогти згладити прояви аутизму при більш ранньому втручанні. В першу чергу має проводитися педагогічна корекція, а не медична. Немає «чарівної таблетки» чи «чарівного пристрою», який би скоригував аутизм у дитини. Проте, не дивлячись на це, в Україні багато батьків таких дітей втрачають дорогоцінний час, шукаючи ці «чарівності». Корекцію потрібно здійснювати на заняттях з логопедом, дефектологом, АВА-терапевтом та не забувати про дуже важливу для таких дітей соціалізацію. Ми працюємо, використовуючи досвід Німеччини, а в цій країні соціалізації таких дітей приділяють велику увагу.

Яких позитивних результатів вдається досягти при правильній та своєчасній роботі з дитиною з аутизмом? Що може вважатися успіхом?

Діти з розладами аутичного спектра зазвичай не знають як будувати соціальні відносини з однолітками, навіть коли хочуть цього (не всі, але більшість з них), тому в рамках наших проектів ми вчимо дітей цього, починаючи з того, як побудувати гру з незнайомими дітьми та закінчуючи тим, як попросити допомоги, якщо тобі потрібно купити щось в магазині (аптеці та ін.), а ти не можеш це знайти.
Для нас успіх, якщо дитина зможе обходитися без дорослого та стане цілком самостійною, навіть, якщо вона при цьому не говорить, а пояснює оточуючим свої бажання за допомогою карток PECS. Я постійно наголошую, що для дитини марними є навички, які в неї є, але які вона не зможе застосувати в житті. Немає великої користі від гарних академічних знань, якщо дитина не зможе купити собі води при потребі.

Ми знаємо, що за кордоном поширена практика соціального супроводу сім’ї, де виховується дитина з аутизмом, до якої залучена команда фахівців з тьютором, координатором та самі батьки. Чи відбувається подібне в Україні?

Наскільки мені відомо, тільки на рівні приватних ініціатив таких, як наші ГО «Особливий світ» та «Мозаїка» – де ми приділяємо увагу комплексній корекції та освіті дітей. Але, на жаль, ми охоплюємо лише шкільний вік, є ще інші центри, які працюють з дітьми як шкільного, так і дошкільного віку. Але всі вони працюють незлагоджено між собою та не утворюють єдину систему, оскільки всі вони приватні.

Наразі у світовій спільноті заведено вважати, що аутизм не є перешкодою для включення дитини у суспільство. Чи існує можливість освітньої інклюзії для дітей з аутизмом в Україні?

Україна зробила величезний крок назустріч інклюзії за останні роки, зокрема, були прийняті важливі закони, передбачено освітні субвенції для спеціальних та інклюзивних класів. Сам факт того, що про це постійно говорять – вже добре, але інклюзивна освіта не може існувати окремо від інклюзивного суспільства. Я на власні очі бачила як неготових педагогів, так і неготових батьків «особливих» дітей, які своїм ставленням інфантилізують та інвалідизують дитину, роблячи її неготовою до інклюзії.

Минулого року 67% (за даними Фонду допомоги дітям з синдромом аутизму «Дитина з майбутнім») опитуваних батьків дітей з аутизмом вказали, що найбільшу допомогу отримують від українських громадських організацій. На вирішення яких основних проблем спрямована діяльність ГО?

В першу чергу, це поширення інформації про особливості цього діагнозу, про важливість раннього втручання та й про самі прояви аутизму. Це робиться для того, щоб батьки якомога раніше змогли зрозуміти, що дитині потрібна допомога спеціаліста. Наша громадська організація «Особливий світ» займається допомогою в отриманні освіти для дітей з розладами аутичного спектра в державних школах. Зокрема, у 2016 році ми відкрили три ресурсні класи для дітей з розладами аутичного спектра в державних школах міста Києва.

Діти з синдромом аутизму відрізняються від своїх однолітків, зокрема, у соціальних відносинах. Які правила взаємодії з дитиною необхідно знати оточуючим, щоб не нашкодити їй, а допомогти включитися в комунікативний процес?

Порадою є те, що, коли ви зустрінете дитину з аутизмом, перш за все, пам’ятайте, що це дитина з власним непростим характером. Я завжди ввічливо вітаюся з дитиною, запитую як її справи. Дитина може на тебе не реагувати і це нормально. Тоді я пропоную щось, що може зацікавити дитину для того, щоб вступити з нею в контакт. Хоча, не завжди це вдається одразу. Чого не слід робити, так це ставитися до дитини з жалістю чи як до неповносправної, адже ці діти добре відчувають настрій оточуючих та їхнє відношення.

Дякуємо Ксенії за бесіду! Ми віримо, що ця інформація буде корисною для усвідомлення особливостей дітей з аутизмом та ролі суспільства у їхній соціалізації.

Автор: Дарина Сабайдаш

«Ключові аспекти допомоги дітям-сиротам дітям, позбавлених батьківського піклування» в Олешках

«Ключові аспекти допомоги дітям-сиротам дітям, позбавлених батьківського піклування» в Олешках

 

Чому поведінка дитини стає некерованою та неадекватною? Які використовувати стратегії подолання негативної поведінки дитини?

Ці та інші питання цього тижня розглядали тренери Надія Кім, Жанна Кавун та Інна Голубченко разом з прийомними батьками, вчителями, практичними психологами та соціальними педагогами міста Олешки Херсонської області, де вони провели нашу тренінгову програму «Ключові аспекти допомоги дітям-сиротам дітям, позбавлених батьківського піклування».

Особливу увагу учасники приділили тому, як розпізнавати дітей, які пережили травму та оцінити вплив травми на розвиток і поведінку дитини.

Учасники зазначили, що цінними були вправи «Пересадка рослини», «Фантазія Гудмана», адже вони дають можливість відчути та пропустити на емоційному рівні через себе всі переживання, втрати дітей, які були вилучені зі своїх біологічних сімей та розміщені під опіку чи в прийомні сім’ї.

Елена Соцкова: “Отсутствие подготовки приемных родителей приводит к отказам, насилию и сложностям в воспитании детей”

Елена Соцкова: “Отсутствие подготовки приемных родителей приводит к отказам, насилию и сложностям в воспитании детей”

В прошлом году мы начали сотрудничество с организацией Lighthouse из Кыргызстана. Lighthouse Kyrgyzstan – это общественная организация в Бишкеке, которая помогает детям-сиротам и детям, лишенным родительской опеки, реализоваться в обществе.

Мы предоставили коллегам готовую тренинговую программу «Ключевые аспекты помощи детям-сиротам и детям, лишенным родительской опеки», разработанную МЦРЛ, и помогли адаптировать ее под особенности их страны.
Про подготовку приемных родителей в Кыргызстане, результатах нашего сотрудничества и планах организации нам рассказала Елена Соцкова, психолог Lighthouse Kyrgyzstan.

Елена, насколько мне известно, Вы обратились к МЦРЛ в начале июня 2016 года. Расскажите, откуда Вы узнали о нашей организации? И с какой целью обратились именно к нам?

Весной прошлого года Антон Путилин, наш директор, посетил конференцию “Мир без сирот”, во время которой познакомился с Дарьей Бондаренко, программным директором МЦРЛ. Антон поделился идеей создания школы приемных родителей в Бишкеке, Дарья предложила поделиться информацией для создания школы. Мы обратились в МЦРЛ, так как увидели насколько информативным и относительно не долгим по времени является тренинг “Ключевые аспекты помощи детям-сиротам и детям, оставшимся без попечения родителей”. Этот тренинг отлично подходит для базовой подготовки приемных родителей.

Расскажите немного о системе подготовке приемных родителей в Кыргызстане.

В Кыргызстане отсутствует подготовка приемных родителей как таковая. Для того, чтобы стать приемным родителем в КР, достаточно иметь необходимые условия (жилье, заработная плата, здоровье и т.д.) и получить заключение в районном отделе по защите семьи и детей. Такая ситуация создает много сложностей: коррупция в процессе усыновления, родители, незнающие об особенностях воспитания детей-сирот, не справляются с приемными детьми, что приводит к насилию в семьях, отказам от детей и прочим сложностям.

Я знаю, что представители Вашей организации приезжали в Киев, чтобы изучить систему подготовки приемных семей и встретиться с экспертами государственных и общественных организаций. Поделитесь своими впечатлениями визита, какая информация вас больше всего вдохновила?

В 2016 году у нас возникла идея создания школы приемных родителей. Мы посетили Киев для того, чтобы подробнее узнать, чем отличается система усыновления в Украине и в Кыргызстане. Как выстраивается работа с потенциальными опекунами и приемными родителями, какая совершается работа с детьми-сиротами и детьми, оставшимися без попечения родителей.

Огромная благодарность МЦРЛ и в частности программному директору Дарье Бондаренко, которая помогла организовать все необходимые встречи. Мы посетили Городской центр ребенка, Подольский районный центр социальной службы семьи, детей и молодежи, Службу по делам детей, Детский центр «Солнечный свет», детский центр «Город счастливых детей», проект наставничества «Одна надежда».

Больше всего нас впечатлило то, на сколько открыто и легко в Киеве можно получить информацию о детях, которые нуждаются в попечении родителей. У нас в Кыргызстане подобная информация под строжайшим секретом, и получить какие-либо данные можно только тогда, когда имеешь на руках заключение о том, что ты являешься кандидатом в приемные родители.

Лично меня очень вдохновило участие в самом тренинге для приемных родителей в Киеве, общение с родителями, которые так горели тем, чтобы принять в свою семью ребенка, профессионализм и чуткость тренеров. Я еще раз убедилась, на сколько важна подготовка родителей, время, когда родители могут получить знания, переосмыслить свои позиции, расстаться со стереотипами, завязать взаимоотношения и в дальнейшем быть поддержкой друг для друга.

В сентябре МЦРЛ проводил тренинг для тренеров в Бишкеке. Как этот тренинг повлиял на вашу работу в обучении родителей?

В сентябре 2016г. мы начали подготовку тренеров. Тренер МЦРЛ Виктория Мельниченко провела тренинг, в котором участвовали так же сотрудники других организаций, работающие с детьми-сиротами. В тренинг приняли участие 11 человек, трое из них сейчас являются действующими тренерами в подготовке приемных родителей.

Проводили ли уже ваши тренеры тренинги для родителей?

В декабре 2016г. мы провели первый тренинг для приемных родителей и тех, кто только собирается ими стать.

Какие отзывы родителей?

Тренинг прошел хорошо, родители смогли поделиться своим опытом. Отзывы были очень положительные. Те, кто уже имеют приемных детей, сказали, что смогли глубже понять последствия психологической травмы и увидели свои ошибки в организации дисциплины детей, смогли получить поддержку в переживании трудностей в воспитании своих детей. Те, кто еще только готовится стать приемными родителями, говорили, что имели определенные стереотипы о приемных детях: нужно усыновлять только маленьких, что бы они не помнили об усыновлении; главное, как можно лучше восполнить всё, чего был лишен ребенок и просто его очень сильно любить что бы ребенок быстро восстановился и т.д. Прохождение тренинга помогло им избавится от стереотипов и побороть страхи перед усыновлением. Сейчас каждую неделю мы консультируем родителей, желающих принять ребенка в семью. Родители обращаются по вопросам сбора документов, сложностях усыновления, сложностях воспитания. Развиваем сотрудничество с министерством, весной планируем провести тренинг для сотрудников социальных служб. В феврале мы планируем провести тренинг для кандидатов в приемные родители, которые уже прошли индивидуальные консультации.

Расскажите, как изменилась система подготовки приемных родителей сейчас?

На данный момент мы активно используем программу, разработанную МЦРЛ «Ключевые аспекты помощи детям-сиротам и детям, оставшимся без попечения родителей». Данный тренинг очень насыщен и информативен, дает все необходимые базовые знания, умения и навыки для приемных родителей.

После подготовки тренеров мы обратились в Министерство Социального Развития и Труда КР. Мы рассказали о полезности и возможностях данной программы. В министерстве с интересом отнеслись к данной программе и так началось наше сотрудничество в данном направлении. Теперь родителей, которые приходят в районные социальные службы для сбора документов на усыновления, оповещают о возможностях обучения и подготовки к усыновлению. К сожалению, обучение пока носит только рекомендательный характер, но всё же многие проявляют интерес к возможности получить больше информации.

Какие у Вас ближайшие планы в развитии организации?

В будущем мы планируем продвигать изменения в законодательстве в сфере сиротства, и изменения в системе усыновления. Также хотим, чтобы подготовка приемных родителей развивалась не только в столице, но и во всех регионах страны.